Як розвинути швидкість читання?

Читання за Едігеєм допомагає розвинути швидкість читання.  


Цей прийом можна використовувати на уроках літературного читання та вдома.  Головне, що дітям подобається! 

Спочатку запропонуйте дітям прочитати перший текст, скажіть йому, що це спеціальний шифр, а йому потрібно розшифрувати його – всі букви переплутатись, а для того, щоб зрозуміти надруковане, потрібно в умі повернути букви на місце. Якщо важко, читайте разом – одне слово ви, друге – дитина. Ми в класі називаємо такі тексти «переплутаними». Багатьом подобається працювати з такими текстами.

Мами - тварини         У ребезні в чизайхи з’являються леньмакі рісі боклучки – зчеайнята. роджуНаються внои  сьде діп щемку. поКлоту у мима банетога. гоНадує хї чизайха їмсво ломоком ат й біпожить тьге. авєБу, ощ всізом ен верпоєтьтася од їхсво чезайнят. леА ец ен дабі – люмаки езб їен ен папродуть. У цівзай акт детьвеся: очх кая чизайха зпов чезайнят біпрожить, їовс ич жічу – наодвоко ломоком гонадує. А кя йдепро деньтиж, чезайтаня вичратку тиїс нутьпоч. діТо мї чизайха і ен ріпотбна.           чиЇжаха – жеду лиайдбва тима. ялД їхсво тодічок наво здогні мовищує зі витра і хосуго тялис. киПо чеїжатаня леньмакі, чиїжаха хї дугоє їмсво ломоком. лиКо ниво роспідтуть, тима зомра з мини рувишає на люпоннява: витьло ківжу, черв’яків ич баж.          деЗнай силиця тишзане цеміс в сілі. риєВи мат боглику руно зі хопедареми діп леюзем, зі пасзамини ховимида. В ріон у їен ронадяться селитаня: післі, побезніміч. діПобні од леньмаких цецунят. гоНадує силиця ломоком, і кипо ниво лятьсп, тима дей ан люпоннява. А лико роспідтуть, силиця мї вужи бичздо синоти чнепо. неПрисе шкуми, типусть і видисять, кя тиді од люпоннява вчаприються.

Мами – тварини         У березні в зайчихи з’являються маленькі сірі клубочки – зайченята. Народжуються вони  десь під кущем. Клопоту у мами небагато. Нагодує їх зайчиха своїм молоком та й побіжить геть. Буває, що зовсім не повертається до своїх зайченят. Але це не біда –малюки без неї не пропадуть. У зайців так ведеться: хоч яка зайчиха повз зайченят пробіжить, свої чи чужі – однаково молоком нагодує. А як пройде тиждень, зайченята травичку їсти почнуть. Тоді їм зайчиха і не потрібна.           Їжачиха –дуже дбайлива мати. Для своїх діточок вона гніздо вимощує із трави і сухого листя. Поки їжаченята  маленькі, їжачиха їх годує своїм молоком. Коли вони підростуть, мати разом з ними вирушає на полювання: ловить жуків, черв’яків чи жаб.          Знайде лисиця затишне місце в лісі. Вириє там глибоку нору із переходами під землею, із запасними виходами. В норі у неї народяться лисенята: сліпі, безпомічні. Подібні до маленьких цуценят. Нагодує лисиця молоком, і поки вони сплять, мати йде на полювання. А коли підростуть, лисиця їм живу здобич носити почне. Принесе мишку, пустить і дивиться, як діти до полювання привчаються.

аЗйіц

     єЗаьц воніч иьтохд яолпим, іласми збе рахсту. І огйо ідсл ярпмий. анрВці інв ідв трахсу опничає улпатит ілсд. иМслиців амсі затуплуьтюяс у опвідоймун іслді і ивудтьясю ихртоащм  яазцй.

А азєць і ен удамв ихртавиут, інв асм свьгоо оїбьтяс.

Смілива зозулька

  лиоК верпотасяєть з рювиі казользу, ежв слі і їга ятьсто  нілзее.

-         єуЧет, казользу єку? – ютьдіра юилд.

  дняЩо шабільють ан редевах чкистоли. стяютьгаПро нізеел четаруня  ломоді гінпаці.

  Тту томрап поввизає ан колисчтя шнастра халотаво сіньгу.

-         Бр-р-р.. – мтитреть з раостух нисиця.

-         Йой! – куєдаз ломувкахо.

-         Тюй – тюй – тюй! – перетує зикпов.

А сіньгу евж стьї сбіо жнені тячлиско.

-         баТре кузользу клипокати! – каєгу тохсь.

-         лькиТі вноа єїці сегуні ен їтьбося…

леПрилаті казользу і сюв сіньгу нивилащи. тО бредо, ощ в мунаош сліі вежи ката шкапта!

Заєць вночі ходить полями, лісами без страху. І його слід прямий.

Вранці він від страху починає плутати слід. Мисливці самі заплутуються у подвійному сліді і дивуються хитрощам зайця. А заєць і не думав хитрувати, він сам всього боїться.

Смілива зозулька

     Коли повертається з вирію зозулька, вже ліс і гаї стоять зелені.

-         Чуєте, зозулька кує? – радіють люди.

     Щодня більшають на деревах листочки. Простягають зелені рученята молоді пагінці.

     Тут раптом виповзає на листячко страшна волохата гусінь.

-         Бр-р-р.. – тремтить з остраху синиця.

-         Йой! – задкує мухоловка.

-         Тюй – тюй – тюй! – репетує повзик.

     А гусінь вже їсть собі ніжне листячко.

- Треба зозульку покликати! – гукає хтось.

- Тільки вона цієї гусені не боїться…

     Прилетіла зозулька і всю гусінь винищила. От добре, що в нашому лісі живе така пташка!

Чому Равлик ховається

         коЯсь од лиРавка візалата Не-Дуже-Чемна-Жаба.

-         проЗаси мнее од єїсво ткиха, - заскала внао.

-         леА ж ит ен міспошсяти в нйі, - повідвів лиРавк.

     -    леА ж я йшприла од тбее в стіго?! иТ сишму мнее прозатиси! – можперено кризалача Не-Дуже-Чемна-Жаба.

         зруНечно лоста лиРавку. вдіСпра, коясь гарнено ховидить. йшПрили од тбее в стіго, а ит ен жешмо прозатиси од ткиха. лізВи лиРавк із єїсво мушлі й акже:

-         ходьЗа, дьуб скала.

         чаПола Не-Дуже-Чемна-Жаба тиліз. наВо лаліз й лапхась од леньмакої мушлі, жа кидо мушля нутрісла й парозлась ан івд лопонкиви.

         лиЗасяшив добілашйин лиРавк зеб мівдоки. інВ дузбував вуно ткуха. леА, кя лькиті сьхто каторється йгоо, лиРавк  одзура ж вахоється. маєДу, ощ ец вузно од гоньо в стіго йшприла Не-Дуже-Чемна-Жаба.

Чому Равлик ховається

Якось до Равлика завітала Не-Дуже-Чемна-Жаба. 

-         Запроси мене до своєї хатки, - сказала вона.

-         Але ж ти не помістишся в ній, - відповів Равлик.

-         Але ж я прийшла до тебе в гості?! Ти мусиш мене запросити! – переможно закричала Не-Дуже-Чемна-Жаба. 

Незручно стало Равлику. Справді, якось негарно виходить. Прийшли до тебе гості, а ти не можеш запросити до хатки. Виліз Равлик із своєї мушлі й каже:

-         Заходь, будь ласка.

Почала Не-Дуже-Чемна-Жаба лізти. Вона лізла й пхалась до маленької мушлі, аж доки мушля тріснула й розпалась на дві половинки.

Залишився бідолашний Равлик без домівки. Він збудував нову хатку. Але, як тільки хтось торкається його, одразу ж ховається. Думає, що це знову до нього в гості прийшла Не-Дуже-Чемна-Жаба. 

Як крокодил чистить зуби

         жеДу шнастра ринатва -  дилкокро. У діво, лико житьле, - ун правжнісіньска  далоко. нешСта ан кута дуколо, ощ кета? онаВ нетьсягойд, ан вікри жкині чиьтско і течев іпд одув! А лико дикролуко кожар, інв гаєля ан рячийга скопі, чіо плющитьза ат елькуп кя ззявитьро! оОт щапа! оД місінькихса ухв, а бівзу у йні …

 леА ощ ец? теХоч – тевір, етхчо – ін. бігаєПід  од ховиськастра оп сочкупі ленькама ташинкап і стопро муйо в щупа! еЦ шкапта нокбігу . онаВ чинапоє  дзьовибувати іжм мибазу  шкилиза іїж, вигатяти вокп’я. жакХи песо дів воленнязадо. ібиНот чисткабозу в ьогон! чистивОши, кя назуб ткащі, щупа дикокрола і бредо ївшипопо мас, нокгуіб стривибує ан нуспи, скількині ен бочиясь

кастрависьхо. муЧо?

Як крокодил чистить зуби

        Дуже страшна тварина -  крокодил. У воді, коли лежить, - ну справжнісінька  колода. Станеш на таку колоду, що таке? Вона гойднеться, на криві ніжки скочить і втече під воду! А коли крокодилу жарко, він лягає на гарячий пісок, очі заплющить та пельку як роззявить! Ото паща! До самісіньких вух, а зубів у ній …

         Але що це? Хочте –вірте, хочте – ні. Підбігає до страховиська по пі сочку маленька пташинка і просто йому в пащу! Це пташка бігунок. Вона починає  видзьобувати між зубами  залишки їжі, витягати п’явок. Хижак сопе від задоволення. Нібито зубочистка в нього! Очистивши, як зубна щітка, пащу крокодила і добре попоївши сам, бігунок вистрибує на спину, ніскільки не боячись страховиська. Чому?

Смілива зозулька

  лиоК верпотасяєть з рювиі казользу, ежв слі і їга ятьсто  нілзее.

-         єуЧет, казользу єку? – ютьдіра юилд.

  дняЩо шабільють ан редевах чкистоли. стяютьгаПро нізеел четаруня  ломоді гінпаці.

  Тту томрап поввизає ан колисчтя шнастра халотаво сіньгу.

-         Бр-р-р.. – мтитреть з раостух нисиця.

-         Йой! – куєдаз ломувкахо.

-         Тюй – тюй – тюй! – перетує зикпов.

А сіньгу евж стьї сбіо жнені тячлиско.

-         баТре кузользу клипокати! – каєгу тохсь.

-         лькиТі вноа єїці сегуні ен їтьбося…

леПрилаті казользу і сюв сіньгу нивилащи. тО бредо, ощ в мунаош сліі вежи ката шкапта!

Юрій Старостенко

Смілива зозулька

     Коли повертається з вирію зозулька, вже ліс і гаї стоять зелені.

-         Чуєте, зозулька кує? – радіють люди.

     Щодня більшають на деревах листочки. Простягають зелені рученята молоді пагінці.

     Тут раптом виповзає на листячко страшна волохата гусінь.

-         Бр-р-р.. – тремтить з остраху синиця.

-         Йой! – задкує мухоловка.

-         Тюй – тюй – тюй! – репетує повзик.

     А гусінь вже їсть собі ніжне листячко.

- Треба зозульку покликати! – гукає хтось.

- Тільки вона цієї гусені не боїться…

     Прилетіла зозулька і всю гусінь винищила. От добре, що в нашому лісі живе така пташка!

Чому Равлик ховається

         коЯсь од лиРавка візалата Не-Дуже-Чемна-Жаба.

-         проЗаси мнее од єїсво ткиха, - заскала внао.

-         леА ж ит ен міспошсяти в нйі, - повідвів лиРавк.

     -    леА ж я йшприла од тбее в стіго?! иТ сишму мнее прозатиси! – можперено кризалача Не-Дуже-Чемна-Жаба.

         зруНечно лоста лиРавку. вдіСпра, коясь гарнено ховидить. йшПрили од тбее в стіго, а ит ен жешмо прозатиси од ткиха. лізВи лиРавк із єїсво мушлі й акже:

-         ходьЗа, дьуб скала.

         чаПола Не-Дуже-Чемна-Жаба тиліз. наВо лаліз й лапхась од леньмакої мушлі, жа кидо мушля нутрісла й парозлась ан івд лопонкиви.

         лиЗасяшив добілашйин лиРавк зеб мівдоки. інВ дузбував вуно ткуха. леА, кя лькиті сьхто каторється йгоо, лиРавк  одзура ж вахоється. маєДу, ощ ец вузно од гоньо в стіго йшприла Не-Дуже-Чемна-Жаба.

Чому Равлик ховається

Якось до Равлика завітала Не-Дуже-Чемна-Жаба. 

-         Запроси мене до своєї хатки, - сказала вона.

-         Але ж ти не помістишся в ній, - відповів Равлик.

-         Але ж я прийшла до тебе в гості?! Ти мусиш мене запросити! – переможно закричала Не-Дуже-Чемна-Жаба. 

Незручно стало Равлику. Справді, якось негарно виходить. Прийшли до тебе гості, а ти не можеш запросити до хатки. Виліз Равлик із своєї мушлі й каже:

-         Заходь, будь ласка.

Почала Не-Дуже-Чемна-Жаба лізти. Вона лізла й пхалась до маленької мушлі, аж доки мушля тріснула й позпалась на дві половинки.

Залишився бідолашний Равлик без домівки. Він збудував нову хатку. Але, як тільки хтось торкається його, одразу ж ховається. Думає, що це знову до нього вгості прийшла Не-Дуже-Чемна-Ж

Як зимують комарі    аН муиз рімако хополивася в іінрз нилиіщ, в ріаст алпуд. оиВн й ляіб нса уюмизть. ліюатЗсять в лдаіпв оаб бріопг – аатобг хї атм в тккуу знарабисяєьт. чеирПясялпть їимовс мивгидо микажні од ліетс, од нітс ат й ляспть уіцл муиз.    дасяПроютьки рімако, лиок  взоісм тьмиун нісвеня  зкиприромо. діоТ й ганаютьду орп сбее.  Як зимують комарі      На зиму комарі поховалися в різні щілини, в старі дупла. Вони й біля нас зимують. Злітаються в підвал або в погріб – багато їх там у кутку назбирається. Причепляться своїми довгими ніжками до стелі, до стін та й сплять цілу зиму.     Прокидаються комарі, коли зовсім минуть весняні приморозки. Тоді й нагадують про себе.

Як бджола ночувала в квітці    леПолаті лабджо ледако-ледако в лепо оп дме. нечСоко жев хозалоди. вгоДо лабджо кашула, кипо лазнайш габато токкві нюкониши. А в хти ткахкві габато дему. таЛіє лабджо з ніодєї  ткикві од гоїдру й раєзби мде. баЗаларися, няпідла лівгоку, тіхола тілети мудодо. А жев чін, мноте двонарі. каЗлясяла лабджо. оЩ німе бироти? лаСі діп люпесточмика ткикві ат й снузала. А нцівра кипронусяла й леполаті лабджо мудоод. несПола їмсво ткамді габа то думе. Як бджола ночувала в квітці    Полетіла бджола далеко-далеко в поле по мед. Сонечко вже заходило. Довго бджола шукала, поки знайшла багато квіток конюшини. А в тих квітках багато меду. Літає бджола  з однієї  квітки  до другої й збирає мед. Забарилася, підняла голівку, хотіла летіти додому. А вже ніч, темно надворі. Злякалася бджола. Що мені робити? Сіла під пелюсточками квітки та й заснула. А вранці прокинулася й полетіла бджола додому. Понесла своїм діткам багато меду. За В. Сухомлинським